Так швидко промайнули дні цих двох холодних тижнів...
Була я - наче у ві сні дощів і блискавок...
Стрілою пролетів цей час - зимового безсніжжя,
Та все ж тепло сердець у нас було - одне на двох...
Хоча... не наша ця зима, бо болісна розлука!..
Ти поряд був... Тепер нема... Я знов... на самоті...
Буває, доля - мовби та справжнісінька гадюка!.
Свої улюблені свята зустріну... в гіркоті...
Чому ж таке складне життя?.. За іспитами - іспит!..
Роки - в розлуках, в маяттях!.. Та, винні - ми самі...
Нам спогад спільний не знайти... в засніженому лісі,
Допоки я... допоки ти... живемо - наче в сні...
так искренне, чувственно и красиво написано, что идет напрямую от души к душе. не грустите, за расставаньем будет встреча, ведь ветер разлук дует на угольки любви раздувая пламя.
Як дуже важко іноді розібратися у цій долі. І хоч як те життя не гірчить, всерівно йдеш і йдеш старою стежкою, ніби тебе хто за руку веде. Розумієш... та нічого не вдієш. Чи то слабкість і безпорадність, чи й справді доля...
Я вже й сама не знаю що це... Вже стільки думок було на цю тему...
Дякую вам, моя дорога. З Наступаючим вас! Нехай цей рік буде добрим, мирним і щасливим для вас. Від всієї душі...