***
Приходять сни
із літа до весни,
а розказати нікому,
буває,
коли її немає.
***
– От і побачились.
Не пізнає́ш ...свою? –
Це – із колись.
Не бачу, а стою.
А на межі – нікого і ніде.
А час іде.
***
Малюю очі,
а думки урочі
закреслює жура самотини.
Минулі мрії
і мої надії
оповивають кольорові сни.
***
І у свята яса –
нічого не робити
і думати, але не говорити, –
пробачте, небеса.
***
У мене карма Савича.
Напишете мені, –
і гавані,
й пристанища,
й причали,
і...
мене ловили і...
піймали.
***
Минає час,
і день,
і місяці́...
Літа...
І досі десь
у самому кінці –
мета..
Не сумувати, он свято надходить, а мету вже зараз здійснювати треба, я нещодавно зрозуміла:якщо мрієш щось здійснити - дій, бо сама вона не здійсниться, отже вже пробуй, Ігоре
