Час, зупинися!
Залиш мрії нездійсненні,
зламане тобою буденне.
Дарма не відбирай сили,
хвилювання за тим,
що було миле.
Лише залиши осінньої
любові слід,
на протязі моїх літ.
Каплі дощу б'ють покрівлю,
ніби гітарні струни,
нікуди вже не полину,
навіть уві сні безодні.
Бульбашки великі
у калюжі журяться.
В ній, як у дзеркалі,
шукає осінь щастя
й сорому не йме.
Осінь мальовнича,
журавлині зграї
у вирій кличе,
спить останнє листя
на голому гілляці,
сумно на Душі,
як безпритульному собаці.
Осінь - чаклунка,
фарбами малює,
навіть дозволу не питає,
лютує.
Ім'я осені - золота,
виправдовує.
Лишень хризантеми та
чорнобривці, ще п'янять дивним цвітом.
Які ж вони пряні - осені аромати,
треба осінь милу щиро нам кохати.
