Ти знаєш, мамо, із усіх земних на світі слів,
Я так і не змогла для тебе підібрати,
Тих геніальних, які складаючись у вірші,
Могли б любов мою до тебе передати.
Ти знаєш, мамо, ще немає таких слів,
Віршів нема, не написали їх поети,
Хоча любов дитини й матері свята
На ній тримається у космосі планета.
Ти знаєш, мамо, як безмежно чарівна
Для мене щира посмішка твоя ласкава,
І кожна зморшка-нитка у твого чола,
І руки зморені, якими нас гойдала.
Ти знаєш, мамо, як милуюся бува,
Коли ти граєшся з пустунчиком-онуком.
В твоїх очах такої ніжності краса,
Що може бути в світі ліпшим подарунком?
Ти знаєш, мамо, із омріяних бажань,
У Бога я молю єдине повсякденно:
Хай береже тебе, для нас ти вічна стань
Й благословляй дороги наші нескінченно.
Ти знаєш, мамо, із усіх земних на світі слів,
Я так і не змогла для тебе підібрати,
Тих геніальних, які складаючись у цім вірші,
Могли б усю любов мою до тебе передати.
2016
йшлося про дев'ятий рядок. там було "яка безцінно дорога", чи не так? цей зворот не має сенсу, бо насправді тут всупереч традиції поєднано запитання "яка дорога?" та відповідь "безцінно дорога". тепер бачу "яка безцінно чарівна". це ще гірше, бо слово "чарівна" не має вищого й найвищого ступенів порівняння. приклад: не буває такого, щоб один будинок був цегляний, а другий – цегляніший; те саме й з означенням "чарівна": вона або чарівна, або ні