Розділ 1
В
далекому чарівному царстві був король Вадим і королева Марія. Вони не мали дітей, правили королівством по чарівному. Багато було у царстві людей, всі вини мали певну працю, як у звичайному царстві. Жили добре і щасливо, кожен любив свою працю. Царська сім’я хотіла дітей, але не як не могла завагітніти королева. В царстві був дивний маг, який жив на заході царства. Людям допомагав, але не с ким не розмовляв, діти його звали дід чарівник або кумедній дідусь!
Король не знав що йому робити, він відправляє своїх слуг на захід за магом. Коли слуги їхали по дорозі вони бачили як все живе природа, співають пташки, грають звірі по лісу. Кожна рослина в лісі була немов чарівна, їм здавалось, що вони розмовляють між собою. Слуги раділи такій красоті. Під’їжаючи до будинку мага, вони побачили стару хатинку, біля неї були прекрасні квіти, трава. Квіти які росли по всій хаті мали не звичайний колір і запах. Все на в круги буле таким чарівним що слуги не могли в це повірити, в цю живу природу! Але Мага не було в хаті, вони сталі чекати.
Дід чарівник ходив по лісу дивився, як живе його природа, яку він оживив своєю магією. Бо коли він пришов в це місце, не чого тут не росло. Він був молодим і любив природу, змахнув своїм посохом и все ожило на в круги. Появились чудові гарні дерева і квіти, звірі почали в це місце приходить. Пташка сказала магу, що приїхали слуги короля, він пішов до хати.
Слуги чекали с повагою. Побачили дідуся який йшов до хати, вони не змогли приставить що це Дід і є Дід чарівник. Він був в довгому пащі з білою бородою, чудна шляпа на голові і в руках була якась палка, з допомогою якою він ходив. Маг підійшов до них і промов:
Добрий день! – Маг;
Добрий день! – слуги;
Чому ви суди приїхали в таке далеке місце? – Маг;
Ми шукаємо мага, ви не знаєте де він? – слуги;
Маг? Це я. Крім мене тут не хто не живе. – Маг; (Слуги здивувались що це є маг, про я кого так багато говорять!)
Ми слуги короля Вадима, король потребує вашої допомоги, він запрошує вас у свій палац! – слуги;
Добре, я приймаю запрошення короля! – Маг;
Прошу вас с до карети! – слуги.
Дід чарівник сів в карету і поїхали до короля.
Їдучи дід до палацу дивися на те, що зробили люди за цей час. Люди багато чого побудували і зруйнували на цій гарній землі. Він не засмутився цим, але було важко на серці. Дід побачив всі споруді такі як: хати в якій жили люди, ферми де була різноманітна худоба і зернові культури, ринки де могли купити те що потрібно людині, були маленькі фабрики де робили різні речі. Кожна жінка була вбрана довгу сукню, мала гарну зачіску і взуття , була вихована, і мала свою певну працю! Чоловіки били в чоботях, штанях, сорочках, зверху одягали жилетку або піджак, теж мали свою працю! Діти теж та були одіті, вони не мали праці, але допомагали своїм батька і вільний час грали у ігри. Але на цій землі не було ні якої війни. Маг подачив, що королівство знаходиться в розумних руках!
Під’їжаючи до палацу дід здивувався! Тим що палац не був великою спорудою. Палац був як велика хата в два поверхи ( приблизно ширину п’ять хат). Не були великих вікон, звичайні двері, тільки були різні випуклі малюнки з вулици. Палаці було п’ять кімнат: кухня, їдальня, спальня, кімната для дітей, і вітальня. Був не великий двір, з квітами і деревами. Маг знову здивувався, що король живе як звичайна людина!
Королю доповіли що маг вже приїхав! Король Вадим виходить до двору, від вітає свого гостя і запрошує до вітальні! Зайшовши до вітальні Королева Марія вітає чемно гостя і пропонує поїсти та випити з ними! Дід привітався щиро й прийняв це запрошення! Кухарі і слуги були вже готові до такого гостя! Вони пригутували різні страви і зробили напої. Королівська сім’я і дід сили до столу, слуги почали приносити страви і напої. Король пригощає діда!
Люди говорять що ви тут давно живете? – Король;
Так, з того часу, як живе ця прекрасна природа розцвіла! – Маг;
Скільки це років тому було? – Королева;
Дуже багато років! – Маг;
Ви бачили як ця природа появилась? – Королева;
Звичайно. Я оживив та породив цю природу. Це чудове явище не можливо розповісти достовірно. – Маг;
Дивовижно! – Король;
Я полягаю, що це було яскравою подією на цій землі! – Королева;
Ви праві в чому! – Маг;
Чому ви це зробили? – Король;
Це довга історія! – Маг;
На це цікаво! – Королева;
Тоді, я розповім вам! – Маг.
Ця історія розпочалась дуже давно. Мене тоді навчали Вищі Маги інших молодих магів на острові Кенді. В мене багато хто вірив з Вищих Магів! Мені залишалось ще два роки навчання, але я засмутився ти що я мені сказали. Передостанній рік навчання буде особливим для всіх молодих магів. Ми не могли подумати або приставити, що нас чекає в наступному році! Нас всіх зібрали, для чого не сповіли! Один з головних Вищих Магів взяв слово: «Наступний навчальний рік буде для вас не на острові Кенді. Ви від правитель в різні землі нашого світу. Комусь це сподобається, але потрібно бути пильним! Тому, що негода і смерть не жде вас, вони повсюди!!! Всім гарного навчання!» Ніхто не знав що відбувається за межами острова, бо нас віддавали зовсім немовлятами, ми не знали ким були наші батьки і від кіль ми родом! Нам розповідали події з монстрами і як їх позбувались. Але багато хто радів цій новині! Але нас відправили в різні землі, як нам сказали!
Мій шлях був не малим і не довгим, мене відправили в чудовій зелений ліс, який звався «Зеленою долиною». Де жили не повторні та чарівні феї. Вони були не великим зростом, с гарним лицем, круглими очами які зачаровували одним поглядом, всі біли стрункими, мали прозорі крила з різним забарвлення. Мене приймала сама Королева фей Любвіна, вона була найгарнішою серед фей! Вона представила мене до їхнього Мага, але я був шокований, тим що це була фея яку звали Квітчарка. Вона мені здалась не щасливою, але вона була рада бачити молодого Мага. Проходивши навчання у Квітчарки цікаві речи, вона була доброю і щирою феєю, але мені здавалось чимось переймається якоюсь лихою подією! Я запитав що її переймає, вона подивилась мене і сказала: «Темна сила була і буде завжди». Після цих слів я згадав слова Вищого Мага, я став пильнувати за середовищем.
Залишилось мені більше місяця навчання. Як крик феї в лісі, я побіг на крик, але не жодна з фей не пішла на крик. Найшовши фею не зрозумів в чому вона опинилась, чуючи звук крил не сподівався що це Квітчарка летить. Вона теж не знала куди фея потрапила. Фея була вся в чомусь білому і липке. Я запитав про павуків, Квітчарка їх не коли не бачила. Вона запитала в мене, чому павуки? Павуки подібне залишають коли полюють на жертву. Попробувавши відірвати фею з павутиння, я не зміг відірвати від дерева. Павутиння було таке міцне що гострий ніж не міг прорізати, тільки що робив прилипав до павутиння. Згадуючи навчання, згадавши закляття про кислотну воду, яка не шкодить козі, але роз’їдає все. Промовивши закляття, кислотна вода потрапила павутинню тут же зникла. Коли підняла голова фея, я не зміг відірвати очей від неї! Вона була не мов маленькою, молодою, чарівною дівчиною. Її зляканий погляд зачаровала моє серце, але я не міг чого сказати або дати якийсь знак в цей напрям. Тому що Магам заборонялось закохуватись і мати родину.
Наступного дня в мене був вільний все день. Зустрівши цю фею я не зміг пройти мимо. Я запитав як вона себе почуває? Вона відповіла почуває добре! Запитала вона – в тебе є якісь справи? – Ні. Пішли зі мною, я тобі де що покажу! – Добре. Вона мене привила в західну частину лісу. Я спитав як тебе звати? – Зілько! Гарне ім’я! Вона показала що вона може робити з природою. Я був вражений чим! Вона просила знищити дерево, я зроби це. Зілько підійшла до дерева, до торкнувши до нього. Дерево знов ожило після смерті і стале таким яке було. Це було найкраще що я бачив в житі! Я спитав її – навчись мене? – Так. Зілько навчила як це робити. Я був щасливим. Весь це час один з павуків дивився на нас з далеку.
Проходить кілька днів, все як в звичайні дні в лісі. Появився якийсь дивних шум. Всі феї були своїх хатинках. Я вийшов подивитися що відбувається в лісі, але нічого не бачив, шум приходив від у сіль. Я стояв спостерігав, в одну мить стало тихо. Фею вийшли на зовні, але одна не вийшла це була Зілько. Побачивши що хатка була розбита, інша фея злетіла високо на лісом, и сказала то що то уходить на північ лісу. Я перетворився у птаха, полетів на північ лісу, побачив що то напрямляється уже межами Зеленої Долини. Я зрозумів що то зупинилось, долетівши спустився. Не зміг повірити своїм очам, це було гніздо павуків. Про яких нам розповідали Вищи Маги, це були найстаріші павуки яких звали «Чорна смерть», вини не залишали нікого в живих, могли між собою спілкуватися, але були дуже розумними. Павуки залишили Зілько, я у формі птиці поетів за неї у гніздо. Але це була пастка, павуки викинули свою павутинню на мої крила, я впав до Зілько. Використовуючи закляття ми були вільні від павутинні, не від павуків. Вони розмовляли між собою, я згадав цю мову, вона була мертвою мовою. Один з павуків здивувався, і запитав:
З від кіль Маг знає цю мову? – Павук;
Навчав Вищий Маг мене цій мову! Що ви хочете від нас? – Маг;
Павук ухопив Зілько до себе, поклав біля себе!
Мені потрібно оживити нашу матір, яку вбили в давні часи! – Павук;
Ні чого не вийде ця магія дійсна на природі, а не на живих істотах!- Маг;
Нічого неможливого не має, не оживиш її вб’ю, фею яка тебе навчила цьому! – Павук;
Маг! Коли я помру зроби тільки одне, найди землю де нема життя, зроби там чарівну природу! Це моя мрія!!!! – плачучи промовила Зілько;
Ти жити будеш! – Маг;
Добре,я спробую! – Маг;
Пробуючи в перше, появися білий світ.
Маг ні чого вийде, павуків багато, я приречена на смерть! – плачучи промовила Зілько;
Пробуючи в друге і третє, був тільки білий світ, ні чого не відбувалось. Павук вбиває Зілько і кидає до Маг.
В тебе був шанс спасти її, але тепер нема!!! – Павук.
Маг не міг заплакати, він проговорює закляття, перетворюється в птицю, в цей момент земля починає труситися. Маг злітає з тілом Зілько і дивиться чи всі павуки попали в землетрус! Побав як вони за гинули, взяв курс до долини. Прилетівши у долину ні хто не запитували що було там, Маг сказав те що Зілько вбив павук. Її похоронили в чудесному місті. Молодий Маг зробив магічний посух. Відправився на останній рік на вчення. Маг знайшов те місце і робив мрію дійсною!!!
Ця історія гарна, але трагічна! – Король;
Дякую! Я розумію що ви мене запросили не для цього! – Маг;
Так, я не можу завагітніти! Ми хотіли вияснити цьому! – Королева;
Я можу допомогти вияснити, тільки за умовою! – Маг;
Яка ваша умова? – Король;
Якщо народиться дівчинка ви її на звете Іриною! – Маг;
Гарне ім’я! Добре, ми згоді! – Королева;
Добре, через два дні буде магічний день, тоді я і Королева на заході сонця проведемо обряд! – Маг;
Що потрібно зробити? – Король;
Потрібно лиш Королеві зайти в воду, і мені промовити закляття! Але ні хто не повинен бачить в цей час! – Маг;
Я згодна на обряд! – Королева;
Що ви бажаєте за свою працю? – Король;
Як час прийде я сказу вам! – Маг;
Добре! – Король.
Пройшло два дні, хвилюються Король та Королева! Маг був дуже спокійний в цей день. Під ходить час до заходу сонця, Королева і Маг вже стоять на березі. Королева входить у воду поки сонце не зайшло. Тільки зникає сонце Маг починає промовляти закляття. Вода стала чистою, утворився магічний шар навколо Королеви. Скрізь нього не цього не було видно Королеві. Маг стояв про мовлячи магічні слова. В небі хмари стали чорними як земля, річка світилась голубим кольором. Все це зникло в одно час! Ні хто не знав що робить маг!!! Закінчив свій обряд, вони повернулись до палацу!
Проходить сім тижнів, від часу обряду. Королеві стає зле, Король позвав лікаря! Лікар оглянув її, запросив Короля до спальні. Королю і Королеві лікар говорить те вона вагітна десь більше двух місяців. Яка радість промовив Король, Королева заплакала від щастя. Разом вони сказали, слава магу за допомогу!
ID:
712063
Рубрика: Інше
дата надходження: 14.01.2017 10:28:25
© дата внесення змiн: 14.01.2017 10:28:25
автор: RVS
Вкажіть причину вашої скарги
|
