Не загубіть себе в самотності й печалі
І не потрапте в цей зловісний шторм
Сидітиму самотньо на причалі
В обіймах брил і вишуканих форм
Маленька шлюпка тоне в океані
Немов Титанік сонця і добра
А ми були коханням добре п'яні
Це Афродіта. Гляньте...Це вона
Махне рукою й усмішка засяє
Ви теж всміхнетеся так ніжно і звабливо
А постать моя десь в пітьмі блукає
Й шукає поглядом із пурпуру вітрило
Сидітиму самотньо на причалі
І цю любов не вб'ю таки...не вб'ю
Прошу не станьте всесвітом печалі
Бо я люблю вас...Справді...Так люблю
