Звичайний листопАд...
І знов думки осінні:
Попереду зима
Й колючі злі вітри.
Твій образ проступа
Крізь всі хмарки спасінням:
І тане сіра мла
Тривожної жури.
Звичайний листопад.
Холодний. Трохи мрячний.
Не вісвітлити сплін
Туманним ліхтарям...
Та сумніви — позад.
Хай буду необачна,
Подамся навздогін
Своїм передчуттям.
Ніхто з нас не забув
Всі зустрічі й розмови.
Нас, як колись, обох
Заманить осінь в сад.
Час юності минув,
Та ми по стежці знову
Увійдемо удвох
В звичайний листопад.
