Я дивлюсь у нічне небо. Вишукую зірку у ньому…
Переді мною безліч «треба», але я шукаю собі спокою….
Рідкі, але такі тремкі, хвилини ці самотності
Я відчуваю себе поєднаною з зорями й місяцем
А також з тими похмурими постатями
Що досі блукають вулицями….
Я відчуваю, що дехто так само, як я
В тиші настиглої ночі,
Сидить – під щокою рука….
І дивиться задуманим поглядом …..
Йому болить своє, але тепер не «особисте»
Його власне перетворилось в « світове»
У вазі пахощі любистку, а на душі
Болюче та тривке….
