Вітром гойдає в полі
Срібну полин-траву,
Сріблом вкриває скроні,
Снігом вкрива нудьгу.
Що ти співаєш браттям,
Що ти несеш в собі?
Грають твоїм багаттям,
Топлять людей в багні.
Кожна сволота в шовку
Грає твоїм життям,
Шлях цей відверто довгий
Крає твої серця.
Ти засинати мусиш,
Тільки не спить душа,
Знову злітає з груші
Листя, нудьга хапа...
Ти льодяний від болю,
Дивишся в голу ніч,
Як зупинить сваволю,
Як зігрівати піч?
Грає уже заграва,
Вітер гойдає сум,
Дивиться в світ держава
Болісних сивих дум.