Франсіско Луїс Бернардес (Аргентина) , Сонет спільного кохання
В нас так думки у головах єдині,
і так серця сплелися між собою,
що ми в однім піднесенні обоє
і пристрасті змішались наші нині.
Здоровий глузд із певністю твердою,
і радощі, і сум у самотині –
фігури лиш на шаховій клітині,
із барвою та формою одною.
Ми на життєвій шахівниці граєм,
настійливо обоє налягаєм,
і все ж ця гра кінчається безцільно –
в любовній грі, про що прекрасно знаєм,
без виграшу, бо ми удвох втрачаєм,
без програшу, бо виграєм ми спільно.
Francisco Luis Bernárdez
Soneto del amor unitivo
Tan unidas están nuestras cabezas
y tan atados nuestros corazones,
ya concertadas las inclinaciones
y confundidas las naturalezas,
que nuestros argumentos y razones
y nuestras alegrías y tristezas
están jugando al ajedrez con piezas
iguales en color y proporciones.
En el tablero de la vida vemos
empeñados a dos que conocemos,
a pesar de que no diferenciamos,
en un juego amoroso que sabemos
sin ganador, porque los dos perdemos,
sin perdedor, porque los dos ganamos.
