Тихі сни колисала ніч,
Зорі в небі порозсипала.
Відбувалась межа сторіч,
Як Росія на нас напала.
І жахнулися зірочки,
Коли Крим тоді відрубали,
Планувалося ж це роки
Й не для того, щоби рибалить –
В морі Чорному бази мать,
Світ тримати щоб під прицілом,
І Донбас під крило забрать,
Мов чекали, як це оцінять.
Закричав відчайдушно світ
Про кордони і меморандум,
Й жертви падали все нові,
У сльозах навіть Нідерланди.
І мільйони важких проклять
Стали падати на Росію.
В нас же кращі з кращих горять
У вогні – «Гради» смертю сіють.
Ніч давно розгубила сни:
Україна ще в небезпеці.
Нам би вистоять до весни
У нерівнім важкому герці.
А як бризне вона теплом
Й оживе навкруги природа,
То відбудеться перелом.
Не здолати мого народу!
13.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
