Знаєш інколи ніч вбиває самотністю
Коли місяць виїдає залишки глузду
І ти плачеш
Коли майже готова прощатись із гордістю
А раптово гіркотою із горла попустить
І згаснеш
Я почула твій голос
Істерика дика затопила свідомість
І охрипла совість...
Знаєш інколи ніч судомить