Скажена тиша за вікном
І місяць в очі б’є безмежно,
Сиджу тихенько за столом
В правиці мій старий псалом
Уже прочитаний не вперше
Думки читати не дають:
Болить душа за Україну
Її з усіх сторін псують
Гвалтують, нівечать і б’ють
Як ту беззахисну дівчину.
Але вона весь час встає,
Ледь падаючи на коліна.
Хоч кров із неї люто п’є
Дихнути легко не дає
Одепутачена людина!
Тепер її з обох сторін
Вже намагаються зігнути:
Парламентаріїв загін
П’ють одночасно як один
Бюджетну кров, вампіри люті.
З іншої – ворог наступив:
Щоб відтягнути шматень ласий
Перевдягнулись в зелененьких
Наче сини Вкраїни-неньки
Сепаратисти-лоботряси.
Он лавку місяць освітив,
На ній – чотири чоловіки
В кишені розкладають гроші,
Що люди їм дали хороші
На схід, пораненим, на ліки.
На жаль, ніхто не розбере
Яка у кого тепер шапка:
Війна іде інформаційна
І їй політика свавільна
Не скоро ще поставить крапку.
Присіла пташка за вікном,
В крилі підбитім чистить пір’я
Вона душа того солдата,
Що прикривав від кулі брата
І згинув під час «перемир’я»!!!…
Солдати у степу зими
Боронять нас і друга й брата,
Їх кинули в полон війни
І гинуть кращії сини
Через політику прокляту.
Менше всміхаються жінки
І менше вірять в перемогу
А як? Стрічаючи труну
Чоловіків, що на війну
Пішли без зброї й допомоги?
Душа болить і серці дзвін!
Політиків нема достойних!
Лише коли загине син
Політика, тоді вже він
Збагне: один в степу не воїн.
Скажена тиша за вікном
І місяць в очі хоче бити...
Жінки чекають із пітьми
Повернення мужів, синів,
Батьків, за ким сумують діти…
Війна не скоро пройде, ні!
Ще довго будуть гинуть діти...
Продавши душу сатані
Ще заробляють на війні
Ті, хто все може зупинити.