Усе, чого ти хотів залишається поза увагою снів,
залишається поза.
Я відкорковую запахи днів, ті, котрими марив, хворів,
що потрібні, мов доза.
У місті, котре не любив і яке не принесло тобі жодних див
залишаєшся зрідка.
Може, ти вірно вчинив, що мене в ньому зовсім саму залишив
і любов, що нізвідки.
В місто, в котре не приїдеш, бо часу нема, все зима і зима,
шлеш лише есемески.
Я все постійно одна, а навколо туманом у долі пітьма
зафарбовує фрески.
Вибір холодний приклав раптом ніж. Бути з тобою краще, аніж
самотинно згасати.
Тільки не зникне ніяк цей рубіж, що відчиняє душі навстіж
і почина витрясати.
