Не все так просто, як здається нам,
Бо живемо на віллах, в юртах, в хатах…
Здолати важко мовний перевал,
Щоб нам між них, а їм між нас блукати.
Розрісся світ і зблизив всіх людей,
Та душі залишилися холодні.
На полі брані тисячі смертей –
Так кожний день: і вчора, і сьогодні…
Чиї це ігри, хто за цим стоїть,
Кому потрібні землі Ван-Хун-Дуя,
Чи турка, русака, хохла… Чий хід?
Брехня, маневри, блеф – життя вирує…
Я не візьму зелений автомат
І не піду комусь щось заробляти,
Бо «карликові гноми» дурять нас,
То ж гинуть за своє «ніщо» солдати.
Всесвітній, вселюдський живе обман,
Втішаються затяті божевіллям.
Коли російський чи сірійський танк
Був знаком миру мирного подвір’я?
Не знаю, може правий той ІГІЛ,
Бо ми в брехні давно вже заблукали,
Тож недолугі недолугий мир
В моїй державі похапцем забрали.
Наступні, що прийдуть, чи не зі злом?
Надіюся на Боже провидіння.
Як можна побороти зло добром
Та не піддатися в борні гріхопадінню?
А поки що, Всевишній, все не так,
Добром своїм я зло не переважу,
Тож я візьму зелений автомат
І захищатиму свою державу!
Гарний твір. Цінні філософські думки пронизують Вашу поезію. Зокрема:
Як можна побороти зло добром
Та не піддатися в борні гріхопадінню?
Дякую за позицію. Обираю.
Мені дуже сподобалося!На жаль не завжди можна побороти зло добром; а зла у нас ще є багато; надіятись на диво не прийшлось, доводиться брать в руки автомати...
