Замороженими пальцями,
ти торкнувся моєї душі.
В погляді досі небачиному,
Я відчула як догорають вогні.
Тебе рятувала, що мить, що хвилину.
Та було це наче дарма...
Я хотіла зустріти людину,
Та натомість загубила життя.
Азарт до тебе зник давним давно і ти сам у цьому винен,
Ніхто так не ламав мене як ти і та твоя гординя.
Я не буду говорити більше пустих слів,
Бо все давно і так вже ясно.
Якби хотів ти б подзвонив,
Якби хотів не дав би мені впасти!
