Горить душа… З дороги геть,
Забовтана пуста словесність!
Я чую майже кожний день
Про демократію та єдність,
Про рівність праведну усіх
Перед Величністю – Законом.
Та як раніш, совковий псих
Злітає з VIP аеродрому.
Їх не беруть, як і тоді,
До відома у військкоматах.
Їх світ – машини, гольф, бали…
А десь над сином плаче мати.
Дурманить правда-блекота.
Закони – їх не бачать очі.
Навколо згубна пустота,
А в ній про візи хтось бурмоче.
В затилок дихають совки.
В лот розіграли Україну.
Повільно тягнуться роки,
Коли на Сході хлопці гинуть.
Буксує все, волами йде,
Тягуче зволікання всюди,
У Тартар, наче дим, пливе…
Та мертвих чи простять їм люди?
