Я не король – за паспортом ним є,
Тим королем, який без королівства,
Але в душі двоїстість ця живе
І кличе уві сні мене до дійства.
Я згоден, то ж ми разом ідемо
У замок короля того століття,
Даю наказ поставити вино
І випити за наше довголіття.
«Віват, король!» – кричить холопська рать,
І як приємно слухати це знову,
А вірні слуги все кричать, кричать
І урочисто вмощують корону.
«Де королева?» – злюся я на слуг.
Корона впала… Відкриваю очі
І чую поруч: «Королева тут…» –
І сміху сплеск, і лестощі дівочі.
