Хата моя, батьківська земля!
Так гарненько виросла ти з краю,
Світе мій, мій рідний дивокраю,
Я на тебе в снах лиш спогляда.
Споришом покрите все подвір'я,
Ти увінчана садочком, моїм другом,
Я не можу побороти тугу
За тобою, напоїла мене своїм зіллям.
Так привітно ти мене чекаєш,
Виглядають зранку всі віконця
І криниця вже украла промінь сонця,
В кожному прохожому мене шукаєш.
Ти моя хатинонька єдина,
Моє серце, рідна сторона,
Бережеш найкращії літа
В пам'яті своїй, як та судина
Кров по колу тільки проганя.
Риюсь я у вертелі подій,
Де проходило моє дитинство,
А калина, котре вже намисто
Поміняла в пазусі своїй?
Та з роками в мене вічний бій,
З ними в мене дуже особисте.
Моя хата, батьківська земля!
Всі стежки наосліп пам'ятаю,
Ніколи тебе не покину,
Прийде час й до тебе я прилину,
Я з тобою, наче, воскресаю,
Будеш ти моя, а я твоя
До нашого одвічного загину.
15.12.2015 р.
"скраю-дивокраю" ( правильно саме "скраю" ) не рима, бо римуєте те саме слово; в заголовку і в першому рядку звертання, тому правильно "хато моя, батьківська земле"; "риюсь я у вертелі подій" зовсім не годиться ( слова перевіряйте за словником: http://sum.in.ua/ ); "до одвічного загину" не годиться