С. Есенин. "В зеленой церкви за горой…" (Переклад на українську мову)
В зеленій церкві край гори,
Де верби вервиці схиляють,
Билиці юної пори
Я про́скурою поминаю.
Зронивши погляд долі, ти
Стоїш попереду незримо,
І вій опущених шовки
Колишуть крила херувима.
Твоя застигнувша пора
Не затемнить твоєї долі,
Все та ж рожева шаль стара
І руки ті ж, засмаглі в полі.
Все те ж зітхання нажима
Надламані на твої плечі
За тим, кого отут нема,
За морем хто живе в дале́чі.
Тягучашіє пам'ять дня
Пред образом життя погідним.
Молись за мене теж, бо я
Безхатченко у кра́ю ріднім.
Текст оригіналу
