Прочитай, а потім те, з чим не погодишся, перепиши.
Тобі тридцять. Було класно, зараз не менш паршиво.
В країні війна, а ти стоїш у віршах по шию.
Писати вірші – це переписувати колишнє.
Із набутого сміється чорт, з утраченого – Всевишній.
До втраченого чи набутого віднести проблеми зі здоров'ям?
В тебе лишилась хоч якась група крові?
Заспокойся, середній вік неандертальця ти уже пережив.
Можеш дієзи, як знаки ув’язнення, бренькати в гаражі.
Після попереднього десятиліття необхідний постільний режим.
Друзі крутили біля скронь, ніби змінювали радіохвилі.
Склянка стала прохолодніша, а пальці не такі чутливі.
Головне – не пропади повністю
Посередині повісті.
Життя після тридцятки значить – випендрюйся, як хочеш.
Це три крапки, які можуть стати найвищими точками.
Шкідливі звички виявилися не такими пророчими.
Десятиліття як розуміння, нащо сюди взагалі потрапив.
На дючці можна наробити ще не одну купу стартапів.
Зіниці розширюються, ніби приміські ринки.
Кажуть, можна вигідно продати нирку.
Відомо, що буде далі – спроби протистояти навколишній отруті.
Бо пляшки, які ти брав за горло, сформували твоє майбутнє.
Бо завжди зрозуміло, що після молочних виростають кутні.
Пригадуєш, що пам’ять існує в обох напрямках від сьогодні?
Вигулювати себе, ніби пса, не найкраща ідея у такій погоді.
Ремінь безпеки й намордник –
У тридцять років це модно.
Ти знаходив не чорні, а білі виходи з кожної драми.
Ти існував між дійсністю й пам’яттю, ніби зшивав їх нитками.
Бо письменники мають не просто писати, а писати між рядками.
Стоїш серед зливи, краплини сповзають із голови, ніби дреди.
Не переписуй на нащадків своє життєве кредо.
Через дощ закурити не можеш ні папироси, ні дурі.
А, згадав, ти і так років десять не куриш.
Ось так стоїш у дощах до ранку, вже не перший місяць.
Краплини виштовхують тебе, ніби в просторі не лишилося місця.
Кожна краплина залишить шрами, які ти виявиш після
Того, як доп’єш своє зілля. Життя – смертельне дозвілля.
Виявиш їх на ранок, у час, коли все тверезіє.
Ти ж чоловік. Твоя сила в тому,
Щоб вчасно повернутись додому.
А вчасно це тоді, коли тебе вдома хтось буде чекати.
Коли хтось буде побут розбивати не на скалки, а на цитати.
Ви ж і починаєте бути разом, щоб разом кінчати.
Важливо жити спина в спину, особливо якщо спини – обдерті.
Важливо не боятися, не соромитись того, що буде після смерті.
Адже ніхто не боїться того, що було до народження.
Життя нагадує смерть. Воно як м’ясо, тільки розморожене.
Розглядаєш в бінокль наступну десятку, з перших зразків береш пробу.
І розумієш пенсіонерів, які замість овочів купують собі надгробок.
Скоро віддадуть все туди, звідки раніше брали – в землю, в городи.
Вічність – це не лише те, куди ми підемо, а й звідки.
Для вічності важливіший поголос, а не свідки.
Та в цій грозі не видно свідків, у її шумі не чути поголосу.
Дреди достатньо міцні, щоб повісити на них голову?
Ти стоїш у зливі, як у кайданах, ви цілуєтеся з уст в уста.
Голова, як пляшка, – наполовину п’яна, наполовину пуста.
Загадай бажання – ти застряг між віком Курта і віком Христа.
Можеш будь-які погодні умови взяти за барки.
Можеш здійснити все, на що фантазії не забракне.
Головне у всіх життєвих можливостях – мотивація.
Хоча ні, головне зараз – просто не здаватися.
Злива як ознака, що ти приходиш до висновків, ніби до тями.
Як символ розуміння, що не всі дороги ведуть до вигрібної ями.
Мерзнеш під нею, але нізащо б не помінявся ролями
з теплими домівками, де моляться на акаунт, миють ноги у треді,
ліплять селфі з глини, лайкають великими, факають середніми.
Бо життя надане, щоби показати вічності свою міць та грацію.
Хоча перепост – вітається)
Якщо ти народився, то за тебе замовила слово природа.
Тож не зволікай, надкушуй, мов хліб, видовища і пригоди.
Зволікання, кажуть, до смерті швидше призводить.
Бо поки ти живеш і думаєш, що вирішуєш нагальні питання сам,
Час уже змінює, ніби грозу на снігопад, твій агрегатний стан.
Час забирає тебе з грозою до широкої ріки.
Час переписує в цьому вірші рядки.
ID:
622035
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2015 14:57:44
© дата внесення змiн: 18.11.2015 14:57:44
автор: Павло Коробчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
