В нас не було імен
Лише сірі роби
В нас не було імен
Лише руки , вузлуваті й
Брудні
Від життя позбавлені сенсу обличчя , обличчя відступників , грішників , брехунів
Висічені на тілі всесвіту
Стародавній клен
Потік сльозою
Вже весна , хоча осінь
Хто розпустив листя - відморозить оголені ніжні недорозвинені паростки свого "я"
Передмістя затянуте пилом і металевою шунтою
Сірість поглине все зелене і світле
На мене подивляться крізь повіки
Байдужі заповнені болем очі
Я не можу вилікувати ,
чуєш
Не твій біль , крізь груди хрипить біс , чуєш ?
Той що виє у мені льодяним вітром , кидаючись на бетонні брили піраміди
В нас не було імен
Лише сірі роби
В нас не було імен
Захрипла гортань попросить ковток води , ти вип 'єш бензину
В тебе не було імен
Як і мене
Забудеш , провину .
