За шансом, тим який здавалось втратив,
Був п’яний вечір і хмільні думки
Й безмежність вже навчився осягати
Й не розуміть лукаво – жовті сни.
Не поглядати косо на тортури,
Душевні муки чи тілесний рай
Й отримати самотносттю у груди,
Однокімнатний простір все ж порятував.
І врятував думок лихе шаленство,
Безмежний драйв, в якому потопав
І покорив її в той теплий вечір,
Як тілом, не душею вже страждав.
І понесли слова вперед бажання,
По тілу ніжність впертим потічком
І смак твого яскравого кохання,
Відчув й не раз в той вечір відчував.
