Її безсоромний рудий погляд
І чорна цнотлива спідничка.
Її привітні губи і надто великий вік,
Його зовсім не лякали.
Її гаряче тіло і його ще юнацькі думки,
Він хоче її...
І хоч безглузді думки заводять у прірву,
Де люди втрачають здоровий глузд.
Він ж не є таким божевільним,
Щоб дозволити закохатись у рудість її?
Але...
Любов на один потяг, на один подих
І на зупинку, де вони зійшли.
На одну квітучу поляну й це палке зітхання,
Й розуміння, хто вони.
І хоч він не вміє писати вірші,
Це все йде з його проклятої голови.
Але для однієї тебе,
Він пише ці відверті думки.
Відверті думки, лунають з його голови,
І віра у вічне кохання, зводить його з розуму.
Цікаво жилось на світі, коли його сумніви,
Розвіювали її руді локони.
Але...
Він прийшов у твоє життя ненадовго,
Бо має про тебе думки.
У вас немає завтра,
Є лиш ці відверті рядки.
