Любе слуху слово «Батьківщина»,
Що змушує битись серця в унісон.
Вона – наша єдина, велика родина,
Без якої немає життя. Це – закон!
Люблю українські безкраї поля
І синій над ними простір небесний.
Від Карпат до Донбасу – рідна земля!
Ії бережіть, немов хрестик тілесний!
Коли ненька хворіє, і я гірко плачу,
Щиро радію за неї, коли вона цвіте.
Нехай від неї відвертається вдача,
Але вона не здається і далі іде...
Ії сини продають. Вона страждає
Від цих глибоких і болючих ран,
Але дітям своїм все одно вибачає,
Не помічаючи зради буран.
Сьогодні ми чуємо: «Геть москалів!»,
«Кляті бандерівці!» лунає повсюди.
Ми живемо на землі наших батьків,
А отже – єдині! І перш за все – люди!
Хтось за розумом, а хтось і по крові
Визначає себе, але всі ми – брати!
То ж давайте, хлопці козацької долі
Вітчизни-матері честь берегти!
Завжди негуманні, огидні істоти
Намагались покласти на неї долонь,
Але поки в Україні живуть патріоти,
Нікому не згасити свободи вогонь!
Він гріє кожного, даючи відчуття
Про гідну історію – сивину величаву.
Тепер ж на наших з вами очах
Країна поступово кується в державу!
16. 03. 2014 р.
