О, як же марить миром небо,
Зіщулилось на стежці у дворі.
Благає:"Господи, не треба"
Дощами плаче у ріллі.
І просить: "Не вмирайте, діти,
Ви так мені потрібні на Землі,
Без вас не жити, не радіти,
Зорею не горіти у вікні.
Без вас я буду сиротою,
Живіть усім смертям назло.
Щоб встало сонце над горою,
І щастя у домівках зацвіло.
Батьки діждались щоб онука,
Живіть, соколики, прошу, живіть".
Яка жорстока і нестерпна мука
У душу влізла і невимовно болить.
