у мене всього декілька надзвичайно поганих звичок,
кожна з них несмертельна, але занадто важлива,
кожна спроба позбутись - розпалювання кривавих сутичок,
спроба вживатись - дешева сліпа фальшивка.
я закриваю наглухо всі двері в усіх кімнатах,
слідкую за порядком наче наглядач в гуантанамо,
я не бачу гріха, щоб безпричинно впадати
в такіж ніпрощо депресії і виживати також нечувано.
я не бачу гріха, бо ніколи не бачила в лице бога,
і зовсім не соромлюсь про це казати,
та мені подобається жити правилами,
запозиченими в нього ж,
в нього незримого і, можливо, неіснуючого,
не вбий, не вкради і не смій згасати,
несуттєві мої розбіжності, я звикла попереджати,
це така собі приятельська пересторога.
у мене всього декілька щоденних поганих звичок,
іноді дозволяю собі словесно смітити,
іноді купую двадцяток отруйних та один сірник,
і, мабуть, нікому мене пробачати,
судити мене,
і ніхто ж не мусть до мене звикати.
