в тілах ми як гості
лінії гострі
ріжуть
знову відсутність
ніби
не тут нам вічність
стелимо м'яту під ноги -
і пахне домом
стоптане листя
потайки никне
потому
наче бракує відваги
залишитись
бути
тиснуть за руки
колись недослухані люди
ходять по колу
заледве впізнавані стелі
тіло - до тіла
простір - у просторі
де ми
03.09.15, Коломия