Ми говоримо дурниці,
Мовчимо про головне.
В думках літаєм мов синиці,
А на ділі, завжди одне.
Ми співаєм не ті пісні,
І влюбляємось не в тих.
Радієм ми лише уві сні,
А смуток наш, в житті не стих.
Ми курим сигарети,
І кажем, що кидаємо.
За спиною носим пістолети,
А в кого стріляти, не знаємо.
Ми завжди на поготові
Зустріти біль і жах в житті.
У них для нас одна дорога.
А ми йдемо не по тій.
Бо ми є ЛЮДИ, ми слабкі створіння.
Хоч хтось, колись, нас сильними хрестив.
І нема в очах уже цього горіння.
Вогонь очей людських давно остив.
