Крок за кроком униз, у безодню,
Людство стрімко іде до загину,
Кров спиніть! Не влаштовуйте бойню,
Збережіть нашу землю єдину!
Зупиніться, подумайте люди!
Ваші діти ж бо, як мають жити,
На землі їм життя вже не буде,
А їм треба вам внуків родити.
Силіконові груди жіночі,
Не годують маленьку дитину,
Одягніть окуляри на очі,
Не робіть із пластмас домовини…
Збережіть на віки землю нашу,
Щоб босоніж побігали внуки,
Молоко і смачненької каші
І беріть онучаток на руки.
Тільки ми, як візьмемося разом,
Цій землі , будем чесно служити,
Homo sapiens –люде розумний,
Тоді зможемо жити і жити…
Що може поет? Написати гнівний спопеляючий вірш? А потрібно всяку війну миттєво припинити. Люди повинні потребувати це від влади, від політиків, тому що вони оточили себе охоронцями і багатством, і не чують простих людей, які погибають і зубожіють.
Що може поет? Написати гнівний спопеляючий вірш? А потрібно всяку війну миттєво припинити. Люди повинні потребувати це від влади, від політиків, тому що вони оточили себе охоронцями і багатством, і не чують простих людей, які погибають і зубожіють.
Трішки сумно від того та що вдієш...
Оптимістично, друже! 
