Я все ще вірю-ми зустрінемось колись,
Моя рука в твоїй знов буде грітись.
І як тоді... неначе існували тільки ми
Та місяць й зорі сонні...
Я пам'ятаю як ми з тобою сиділи до ранку лише вдвох,ти грів мої руки...Це був немов сон,який мабуть не повториться...Пробач,що нав'язалася тобі...Ти просто знай,що ти подарував мені крила одним лише доторком руки...Ти зробив мене щасливою,я літала вище хмар.І нехай я боляче впала до долу,заліковую свої рани і змазую йодом місце,де були ті крила,ти все одно мій найкращий спогад,ти як промінь сонця-теплий і ніжний,ти як солодкі ліки...Твої очі манять,не розумію саме чим,але коли я дивлюсь на тебе все перестає існувати навколо...Знаю,тобі не потрібні мої почуття,ти ніколи таку як я не полюбиш...Знай,що я ніколи ні до кого такого не відчувала...Я рада,що знайома з тобою і .що ми на одній з тобою планеті...Мабуть,я люблю тебе...
