Улюблений вірш Антоніни Кушнірук ПРОЩАННЯ З ТРАВНЕМ
За якісь провини чи гріхи
Його етапують вже завтра...
У травня очі сухі,
А губи палкі, наче ватра.
Скільки прекрасних слів
Вони нашептали яблуням,
Аж поки не спопелів
Їх цвіт, легковажно зраджений.
Як ставала навшпиньки трава,
Аби дотягтися до нього!
А сьогодні – уже нежива,
Уже скошена, впала під ноги.
Але травень не винен, ні –
В нього доля така: любити.
Щохвилини. І день при дні –
Землю, трави, людей і квіти.
Хай собі обсипається цвіт,
Травень в цьому не бачить зради,
Бо уже позирають на світ
Круглі очі прийдешніх яблук.
А крізь пахощі свіжого сіна
(від них обертом голова!)
пробивається ніжна зміна –
молода, як світанок, трава.
Травень завтра ще раз, огляне
Світ наш з посмішкою ясною,
Обцілує його востаннє...
І піде. Під руку з весною.
Гримить і блискає травень,
Чи так літо стрічає,
Чи то він весну відпускає –
Гримить блискавичний травень.
От налякав солов'я –
І пісню не доспівати,
На неї вік потрібно чекати...
з грозою залишилась я. 25.05.15
