Тихий, зимовий вечір. Місячно. Сніг виблискує, наче перли, переливається під ногами.
Вони йдуть поруч, ніжно тримаючи один одного за руки. Дрібні сніжинки падають на їх обличчя, утворюючи ніжні краплинки, які легенько стікають і капають.
- Чудовий вечір. - ніжно, ледь посміхнувшись прошепотіла вона.
- Так, так...- відповів він холодно.
- Я тебе так люблю!- притиснувшись до його плеча прошепотіла вона.
- Угу - сухо буркнув він. - Ти знаєш, мені вже набридли оці твої ніжності, всілякі "усі-пусі", ну невже не можна бути нормальною людиною? Любиш, то й люби собі спокійно, для чого це все на людях показувати? Аж соромно!
Вирвавши руку з її обіймів, пішов вперед, озирнувшись додав:
- Між нами все скінчено, бувай, бережи себе!!
Вона стояла і просто плакала, не розуміючи що зробила не так. Боляче було розуміти, що людина, яку так кохаєш, просто покинула тебе, за твоє ж кохання.
Тижден ні з ким не розмовляла, нікого не хотіла бачити. І тут в двері постукав брат, довго не відчиняла, а коли відчинила, він побачив перед собою втомлену, заплакану і засмучену дівчину, в якій важко було впізнити веселу, життєрадісну сестричку.
Він довго з нею розмовляв, а потім просто зібрав речі і забрав до себе.
Минув рік, вона знову раділа кожному дню, знайшла нових друзів, влаштувалась на хорошу роботу, винаймала квартиру в новому, але вже такому рідному місті.Життя повернулось в старе русло.
Перед Новим роком на роботі влаштували корпоратив, довго вагалсь, чи потрібно йї туди йти, але з рештою, друзі вмовили. Там познайомилась з чудовим хлопцем. Почали зустрічатись, їх коханням захоплювались всі знайомі, це була просто неймовірно гарна пара. Минуло два роки, і ось в романтичній атмосфері, з мільйоном свічок та шикарним букетом троянд, запропонував їй руку та серце. Звичайно погодилась.
Перед самим весіллям зустріла колишнього. Впізнала. Він пройшов зовсім поруч, але в ньому було щось негативне, відштовхуюче. Йшов сам, повільно, з засмученим та печальним виразом обличчя.
- Привіт! - весело привіталась вона, даруючи йому свою посмішку.
Можливо, він щось і хотів відповісти, але чути цього у неї не було бажання. Це було її минуле, з яким вона щойно попрощалась.
ID:
585795
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.06.2015 21:41:41
© дата внесення змiн: 06.06.2015 21:41:41
автор: Аля Натко
Вкажіть причину вашої скарги
|
