Щось мені тужно, щось мені нудно,
В очах немов імла;
Співати трудно, заплакать трудно,
А в серці лиш сльоза.
Трава у полі, як вітер віє,
З росою сплаче жаль;
Самотня пташка в піснях хмеліє,
І пісня в’ється в даль.
Мені ж так тужно, тужно і нудно,
В очах немов імла;
Співати трудно, заплакать трудно –
Хоч в серці лиш сльоза.
День засвітає, трава у полі
Нічний забуде біль,
Птах заспіває, пісня на волі
Покличе милу з піль.
Мені ж так тужно, тужно і нудно,
Не зникне ночі мла;
Самотній в світі, хоч в світі людно,
Спів сироти й сльоза.
Henryk Jabłoński
Tęsknota
Coś mi tak tęskno, coś mi tak nudno,
Przed okiem niby mgła;
Zaśpiewać trudno, zapłakać trudno,
A w sercu cięży łza.
Stepowe ziele, gdy wiatr powiewa,
To rosą spłacze żal;
Samotne ptaszę śpiewa i śpiewa,
I pieśni wioną w dal.
A mnie choć tęskno, tęskno i nudno,
Przed okiem niby mgła;
Zaśpiewać trudno, zapłakać trudno,
Choć w sercu cięży łza.
Zaświta dzionek, stepowe zioła
Zapomną nocny ból,
Zaśpiewa ptaszę, pieśnią przywoła
Miłą z dalekich pól.
A mnie choć tęskno, tęskno i nudno,
Nie minie nocna mgła;
Samotny w świecie, choć w świecie ludno,
Sieroca pieśń i łza.
ID:
581454
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 15.05.2015 22:33:59
© дата внесення змiн: 15.05.2015 22:33:59
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
