З днів шалених,
З райдуг ясних,
З ніжних теплих снів,
Залишився сон промінний,
Сон один – завжди незмінний,
Ідеалу мить знаменна,
Де одна зі струн прекрасних
Будить в серці спів.
Світ щасливий,
Світ святковий,
Загадковий світ!
Що присниться, що згадаю,
В пісні жайворонка грає,
Йде в архангельські мотиви,
Думка в зорях в’ється знову,
Квітне в райський цвіт.
Всюди, всюди
Запах, звуки,
Море юних літ
Вічно грає в ясній хвилі,
Сльози мов перлини білі,
Що було, і те, що буде,
Хоч би навіть біль і муки –
Завжди дивний світ!
То ж тепер вже
Світ заклятий
В перших марень чар!
Те «кохаю», те шалене,
Ніжно сказане для мене,
Мов молитва серця перша,
Ох! Люблю я гімн той свята,
Той пісенний дар.
Літ весняних
Перші грози,
Перший травня шал!
А ті ночі, ті безсонні,
Дні ті дивні, як ніч сонні,
Ураган слів полум’яних,
Чарівна троянда в коси,
Поцілунків шквал...
Ті чекання –
Дощ чи грози,
Вітер льодяний, –
Щоб на темнім тлі фіранки
Тінь побачити коханки,
Потім мріять до світання,
Врешті мрії, смуток, сльози
Кинуть в сон чудний –
В сон привітний,
В сон урочий,
В мрійний світ чудний!
Та любов, лелія божа,
Як в глуші розквітне гожа,
То ніколи не відквітне,
Поки не відплачуть очі –
Зникне час трудний.
Хоч несмілий,
Тужний з муки,
Падаєш узбіч –
Та покрите божим цвітом,
Серце вірить в світ за світом,
В сон що снився, в чуда силу,
Всюди бачить божу руку
І не вірить в ніч.
Henryk Jabłoński
Pierwsza miłość
Z dni zapału,
Z widzeń tęczy,
Z opałowych snów
Został jeden sen promienny,
Niby senny, a niesenny,
Jeden promyk ideału,
Jedna struna, co mi brzęczy,
Żebym śpiewał znów.
Świat wspomnienia,
Świat uroczy,
Rusałczany świat!
Co przemarzy się, co prześni,
W skowronkowej dzwoni pieśni,
W archanielskie rośnie pienia,
Myśl się wije z gwiazd warkoczy,
Skwita w rajski kwiat.
Wszędzie, wszędzie
Wonie, dźwięki
I to morze strat
Wiecznie jasną igra falą,
Łzy w brylanty się krysztalą,
To, co było, to, co będzie,
Choćby nawet ból i jęki —
Zawsze cudny świat!
Cóż dopiero
Świat zaklęty
W urok pierwszych tchnień!
I to "kocham", to szalone,
Tak serdecznie wymówione,
Że modlitwą było szczerą,
Och! to kocham, ten hymn święty,
Nastrój ziemskich pień.
Lat wiosennych
Pierwsza burza,
Pierwszy życia maj!
A te noce, te bezsenne,
Te dnie dziwne, jak noc senne,
Ten huragan słów płomiennych,
Ta wypadła z włosów róża,
Pocałunków raj...
Te czuwania,
Deszcz czy słota,
Czy burza, czy chłód,
By na ciemnym tle firanki
Ujrzeć blady cień kochanki,
Potem marzyć do świtania,
Aż marzenia, łzy, tęsknota
Przebrzmią w senny cud —
W sen na jawie,
W sen niebieski,
W rzeczywisty cud!
Pierwsza miłość, lilia boża,
Gdy zakwitnie śród bezdroża,
Sie odkwita nigdy prawie,
Aż wypłaczesz łzy do łezki,
Aż się spełni trud.
Choć zwątpiony,
Smutny, blady,
Upadasz co krok —
Ocienione bożym kwiatem,
Serce wierzy w świat za światem,
W sen prześniony, w cud marzony,
Wszędzie widzi boże ślady
I nie wierzy w mrok.
ID:
580997
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.05.2015 22:36:40
© дата внесення змiн: 14.05.2015 16:07:38
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
