О, як же я стомилась,
Хоч сльози не течуть;
Від сліз стомились очі,
а серце від плачу;
Моє життя самотнє,
І дні тяжкі були,
Стомилась я страждати –
Чи прийдеш ти коли?
О, знай же, що бажання
Моє – щоб тут був ти,
Мої надії гаснуть,
Тож не барись прийти!
Anne Brontë
Appeal
Oh, I am very weary,
Though tears no longer flow;
My eyes are tired of weeping,
My heart is sick of woe;
My life is very lonely
My days pass heavily,
I’m weary of repining;
Wilt thou not come to me?
Oh, didst thou know my longings
For thee, from day to day,
My hopes, so often blighted,
Thou wouldst not thus delay!
