Душа єдналась з самотою,
З краєчку грілась на вікні.
Всміхнулась сонцю золотому,
Та очі лиш її в журбі.
І знов, закрившися від світу -
Оголена зовсім була...
"Вже за вікном розквітли квіти"-
Шептала сумно їй весна.
Окрилено,лиш в снах зігріта,
Горює,борючись із злом,
Злетівши в вись,полинула б із вітром.
У світ казок,написаних пером.
Завжди в любові оповита,
Душа, розкаєна життям,
Спасіння знає,лиш в молитвах...
Назад немає вороття.
В журбі продовжує ще жити,
Ховаючи синів своїх щодня.
Не хоче неньку з ворогом ділити,
Країну рідну навмання.
І знов скорботною сльозою,
Умилася душа жива,
Стискає серце їй від болю -
Синів сховала знов вона.
