Келлі Крістелл
Я ВТРАЧАЮ ТЕБЕ
Я втрачаю тебе
в кілометрах сценаріїв, мною написаних, в снах,
не побачених через самотнє лютневе безсоння,
в лабіринтах стежин, в епатажі німого вікна
я втрачаю тебе, –
як втрачаю до крайності совість.
Я втрачаю тебе
у байдужості спритних таксі,
що провозять когось і шумлять
в нерухомості ночі;
в міріадах вогнів, що не кваплячись ти погасив,
я втрачаю тебе, –
лиш тому, що ти сам того хочеш.
Я втрачаю тебе,
по окраїнах душ метушусь
і втікаю від тих, хто подав мені приязно руку,
у віддаленні вір, в міражах, в непідкупності душ
я втрачаю тебе.
Ну, а ми…
Одне одного губим.
04.03.2011 р.
