Юлія Жадовська
ВЕЧІР
Повсюди тишина: природа засинає,
І зорі в висоті так солодко горять!
На заході далекім сонце погасає,
Повільно у блакиті хмароньки летять.
О, хай же тишею утішною цією
Насолоди́ться повністю душа слаба!
Хай сяє в небі вечоровою зорею
Високе почуття, що в серці ожива!
Але чому я так сумую і страждаю?
Хто сум мій зрозуміє, хто усолодить?
Я вже не згадую нічого й не чекаю;
То що ж в моїй душі?.. Усе довкола спить;
Усе мовчить... лиш лінією вогняною
Падуча зірка заблищала наді мною.
29.07.2011 р.
