А на тому лугу,
Де бабуся жила,
Не лишилося майже нічого,
Але ж ти у тій хаті, як вишня цвіла,
Мала коси і чорнії брови.
Навкруг хати, як в раї, була чистота
І дрімали у росах фіалки.
І була, як у снах, там весна - красота,
Ніби сяяли ночі і ранки,
Не спориш у подвір`ї тепер вироста,
Невиразні здаються світанки,
Зникло все, як дівоча твоя красота,
Потемніли і ночі, і ранки.
А раніш на лугу, де тепер пустота,
Пломеніли яскравії квіти,
Ти була молода, як ранкова зоря,
А тепер вже онуки і діти.
Там, неначе з води, ти так швидко росла,
І далеко ходила до школи,
Бо в ті юні роки, як троянда цвіла,
Як тепер, не хворіла ніколи.
ID:
569724
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.03.2015 09:25:49
© дата внесення змiн: 27.03.2015 09:25:49
автор: Анатолій Сулим
Вкажіть причину вашої скарги
|
