Константін Велічков, Царгородські сонети: Сонет XV
Блаженний сон. Я в рідному краю:
мене все радо з усміхом вітає,
і небо, розстеливши синь свою,
для мене в серце світло наливає.
Мій батько й мати ніжно обнімають, –
в тепло домівки радісно зайти,
і соромливо потай поглядають
на мене мої сестри і брати.
У всій вселенній є в когось горіння
таке від щастя, як оце в мені?
А пристрасть палить душу у вогні –
гаряча пристрасть прощення й прозріння.
Благословляю я у ці щасливі дні
і Господа і все його творіння...
Константин Величков
Цариградски сонети: Сонет XV
Сънувам сън блажен. Съм в родний край:
с вид радостен се всичко мен усмива,
небето с чудна синева сияй
и светлина в сърцето ми прелива.
Баща и майка нежно ме прегръщат,
грей бедний дом, облях в зари,
и срамежливо, като се заслъщат,
изкос ме гледат братя и сестри.
Из цялата вселена равен с мене
по щастье има ли във тоя час?
Душата ми вълнува една страст,
страст пламенна за прошка и забвенье,
и мълчаливо благославям аз
могъщий бог и цялото творенье...
