Залишитись тією краплею жалю, щоб пізнати весь біль.
Підняти небо над собою, щоб побачити тебе -
Я знаходжу, час від часу, себе у всьому, тільки ти
Зумієш розтопити лід у моєму серці .
Не смій покидати, тікати до краю землі,
Я стрілою вогненною наздожену!
Але випадково опинюся на дні:
Туги, болю, печалі й жалю...
Я не буду кричати, мовчки лежатиму там.
Лише для того, щоб ти не хвилювався.
Мабуть, ти впізнаєш мене по сльозах,
А, мабуть, і забудеш кохання юнацьке.
Я буду з тобою зустрічатись щоночі,
Приходитиму до тебе уві сні.
Стануть червоними мої чорні очі,
І онеміють вуста мої.
Сказати нічого не зможу, доторкнутись також.
Біль все дужче у серці спіткає.
І все складніше стає з кожним кроком,
І щось гостре у спину штовхає.
Я пролечу над усім світом, починаючи з тебе,
Усміхнуся, ніби щаслива дитина.
І "Я тебе люблю!" - закричу у небо.
Але вже "нас" не кохатиму нині.
24.02.2013.
