Мені треба усвідомлювати те, що я кажу.
Але я не хочу. Хочу очі закрити.
Встати. Кинути холодний погляд на всіх і хотіти далі по-своєму жити.
Переді мною не будуть стояти на колінах.
І мене обминатимуть колії.
Я не хвора, я - просто людина.
Хоч не улюблена мешканка долі.
Мені не треба усвідомлювати те, що я роблю.
Хай неформатно, хай не в міру.
Мене не лякає стук дощу, який посекундно б'є у спину.
Я не спинюсь. я не попрошу
квиток на потяг. У домовину
скоріше ляжу, ніж залишу я Україну.
1.9.2013
