Прогнала в даль настирливо
о, весно, холод, лід,
життя у смерті вирвала,
всміхаючись услід!
І душі нам голублені
неси у дні ясні,
що довго були згублені
у ночі тишині!
Не кожний день наречений
без бур і мли збіжить,
навік удвох приречені –
хто зможе розділить?
Йдемо й кохання наше є
у світлій висоті,
безкрайню путь позначує –
де мир, краса в житті!
Димчо Дебелянов
Пролетно утро
В незнайности прокудила
о, пролет - лед и мраз,
в смъртта живот разбудила -
усмихвай се над нас!
Обливай ти душите ни
с безбрежна светлина,
тъй дълго запокитени
сред нощ и тишина!
Денят ни ден всевечен е,
без бури и мъгли -
един на друг обречени,
кой нас ще раздели?
Вървим и любовта ни е
далеко над света,
безкраен път - сияние
към мир и красота!