Дімчо Дебелянов, У темний край нечутним кроком лине
У темний край нечутним кроком лине
день, що жару і спраги жар приніс,
спустились небеса і ніч пустинна
над тихим містом ллє потоки сліз.
І в ніч таку, освячену тобою,
коли для сну дощ посилає знак,
засне печаль моя нараз з журбою,
твоє згадавши перше ніжне «Так».
Димчо Дебелянов
С нечути стъпки в тъмен край отмина
С нечути стъпки в тъмен край отмина
денят, донесъл зной и знойна жад,
и свела небесата, нощ пустинна
лей сълзи над притихналия град.
И в тая нощ, на тебе посветена,
под ромона приспивен на дъжда,
заспива печалта ми, озарена
от спомена за твойто първо Да.
