Дивилася у вічність крізь брудне вікно ,
Там де мільйони зір ховали свої авангарди,
І захотіла взяти в руки білосніжне полотно
Й на ньому хаотично розлити кадмієво- жовті фарби.
І пальцями виводити фігури дивні,
Що згодом ви назвете кубофутуризмом,
Складатимете відгуки й ряди асоціативні,
Побачте у ній зв'язок із адвентизмом .
Та я не закладала там важку мораль,
Лиш захотіла поділитись тьмяним світлом,
Яке назовні проривається і сяє наче пектораль,
Життя розносячи у натовп східним вітром.
Та ви йдете на поклик масових опіній,
Закутавшись в обійми монотонну й зла,
І бачите лише дрібну неточність ліній
Там , де я частку всесвіту й душі дала.
