- Ти пісня в пісні, що звучить в мені
Солодкими акордами щомиті.
Шалом, кохання! Наче бистрині,
Вклоняюся, щоб спрагу вдовольнити –
З очей напитись чистої води
Вродливиці стрункої Суламіти!
- Шалом тобі, мій царю, в щасті будь!
Мій виноградник дочекався миті!
Вже кубки до країв стоять налиті
Вином любові спраглих мо́їх вуст!
Веди мене на ложе зілля-трав!
Нехай сплетуться кедри й кипариси
Шатром дахів, що даленіє виссю,
Яку мені в коханні дарував!..
- Уже дощем умилася земля,
Гілки смоківниць одягнули квіти.
Шалом тобі, о ліліє моя!
Явись мені, найжа́даніша в світі!
Я о́ленем прийшов ізвідтіля,
Де гори тонуть в золотій блакиті!
- Шалом тобі, любов мого життя!
Таке вві сні привиділось, їй-Богу:
Тебе я загубила… тож в дорогу
Мене, як поводир, вело чуття…
Знайшла тебе… в полоні диво-сну…
О, не будіть мого кохання-лади…
Я посиджу з ним поруч тихо-радо,
Співаючи про нинішню весну…
- Твоя любов найкраща з-поміж вин!
Гублюсь між перлів зуб твоїх, і нині
Тону в меду солодких слів твоїх,
І в пахощах садових вітром лину...
Шалом тобі, зійди із верховин
І сяєвом залий мою долину!..
- Шалом тобі, мій наречений-кедр!
Я відімкну дверцята свого саду…
А ти не йдеш?.. Тебе сховала варта?..
Тоді я в самі ноги упаду,
Бо ти мені найкращий між царів,
Мов той Ливан, мов статуя в сапфірах!
Вуста – лілеї, що солодким мирром
Проміняться у пишноквітті слів…
- Прекрасна ти і чиста, мов сльоза,
Моя голубко! Відведи лиш очі,
Бо в них вирує пристрасті гроза,
Яка, боюся, спопелити може!
Шалом тобі, підмісячна краса!
Дозволь твоє життя у часі множить!
- Шалом тобі, властителю душі!
Прийди до мене, вирушімо в поле,
Де п’янко пахнуть стиглі мандрагори
І де гранати щедро зацвіли!
- Вуста твої – найкращеє вино!
Твої округлі стегна, як намисто!
Шалом тобі, моя прекрасна пісне!
Звойований тобою я давно!..
- Мої сади тепер уже твої!
Збирай плоди, як тобі належать!
- О пісне в пісні! Почуття твої
Кладу печаттю на своєму серці…
