Ти дивишся в вікно
Та нічого не бачиш,
Лиш обпіка воно
Холодним склом.
Чи значиш
Для нього щось
Питаєш.
У відповідь – мовчання.
Це значить лиш одне –
Прощання.
Так хочеш все забути.
Та пам’ять не зітерти.
І знову мусиш чути
Слова, що ранять серце.
І ніч вже не врятує,
Не затуманить розум.
Тебе одне турбує –
Щоб не побачив сльози.
Все це переживеш ти
І станеш лиш сильніша.
Та з серця не зітреш те,
Що не сховала тиша.
Ніколи не забудеш
Його слова солодкі.
Від всіх тікати будеш,
Коли почуєш знов їх.
