А р т и с т
Якось жду в автобусі від’їзду,
Повсідались люди, гомонять,
Раптом чую: зазвучала пісня,
Увійшло в автобус хлопченя.
Повело голодними очима,
Стільки смутку було в тих очах,
Затаїлась в них і тінь провини,
І чомусь крадеться в душу страх.
Він співав, ідучи по проході,
Всім підряд ув очі заглядав,
О, народе, мудрий мій народе!..
А співак вже руку простягав.
На землі життя у нас прекрасне,
Та, на жаль, доступне не для всіх,
Поможіть, бо дар співати згасне,
Поверніть мені дитячий сміх.
Пісня була гарна, світла, чиста,
До глибин зворушила серця,
Посмішки ласкаві й променисті
Зігрівали вбогого співця.
Защеміло серденько журливо,
Як торкнулась я його руки,
У долоньку ніжну співчутливо
Падали, мов сльози, копійки.
Бізнесмени, судді, депутати,
Щасть своїх невтомні ковалі,
Я прошу усіх вас пам’ятати,
Що є діти бідні на землі.
Зінаїда Сидорчук ©
ID:
552665
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 18.01.2015 17:00:07
© дата внесення змiн: 18.01.2015 17:00:07
автор: Zinaida51
Вкажіть причину вашої скарги
|
