Недоламали, бо крошилось,
Не так рельєфно і недотактильно.
Впіймай мене,
Мабуть, я оступилась -
І стисни сильно.
Вулиця вціліла,
Від рук холодну сутінь не віддерти,
Не всіх ловили. Кого ж не зловили -
Ті встали вперто.
Силились забути:
Суто жіночно, трохи істерично
Їх не ловили: так і мало бути,
Падати звично.
Посмішки для інших,
Собі - холодну сутінь анальгіну,
А знаєш, я сама у всьому винна
У тому, що така недотактильна
Я люблю біль.
Агонії бадьорять.
Впусти мене...
